Інтер’єрний урбанізм: як архітектура ТРЦ імітує міський простір
Поняття інтер’єрного урбанізму використовують для опису інтер’єрів приміщень, які настільки великі, що функціонують як місто. Найкращий приклад таких просторів — торгово-розважальні центри, де відвідувачі можуть знайти пішохідні вулиці, відкриті тераси кафе та навіть парки, на кшталт оази у нещодавно відкритому у Києві ТРЦ Respublika Park.
Приклади інтер’єрного урбанізму можна знайти і в давніші часи, наприклад, у середньовічних зображеннях Раю. А лондонський Кришталевий палац ХІХ століття можна вважати прототипом сучасних шопінг-молів.
Один із різновидів інтер’єрного урбанізму — системи підземних тунелів в американських містах, київським аналогом яких є підземний ТРЦ між Бессарабською площею та площею Льва Толстого.
У Чикаго такий простір називається Chicago’s Pedway, який почали будувати ще 1951 року. Це система підземних та надземних переходів, яка простягається більш ніж на 40 кварталів у діловому центрі та поєднує офісні хмарочоси, готелі та залізничний вокзал, загалом близько 50 будівель. Тут розташовані магазини, ресторани та галереї.
Читайте також: За 2021 рік інвестиції в нерухомість зросли на чверть
Найсучаснішим прикладом інтер’єрного урбанізму є кампус Facebook у Менло-Парку, Каліфорнія, який спроектував Френк Гері. Це також своєрідне місто-у-місті, зі своїми вулицями, кафе, магазинами та парками.
Загалом загальна особливість закритих просторів у тому, що їхні відвідувачі відриваються від різноманітності реального міського досвіду. Це стає можливим, зокрема, через невирішені проблеми міста. У той час як зовні складно пройти запаркованими тротуарами, ТРЦ пропонує вільні від автомобілів вулиці з лавами та деревами. Будинки зовні часто бувають недоступними та недружніми, а ТРЦ пропонують суцільні «активні перші поверхи» з великими освітленими вітринами та безбар’єрним входом.