Регіональна нерівність зростає: як змінилася купівельна спроможність у Європі за 10 років (дослідження)

Новий аналіз купівельної спроможності в Європі продемонстрував зростаючу нерівність між окремими країнами, регіонами та групами населення.

Про це йдеться у дослідженні RegioData Research.

2023 рік у Європі ознаменувався поновленням зростання купівельної спроможності, порівняно з 2022-м купівельна спроможність на душу населення в багатьох країнах зросла на 10% і більше, втім, частково це пояснюється інфляцією.

При цьому рейтинг країн з найбагатшим населенням не змінився, це: Ліхтенштейн, Швейцарія, Люксембург, Ісландія та Норвегія. Незмінними залишаються і найбідніші країни: Республіка Молдова, Косово, Албанія та Боснія і Герцеговина.

Різниця між Швейцарією та Республікою Молдова продовжувала стрімко зростати. Наразі купівельна спроможність швейцарців у 27 разів більше.

У той час, як у Молдові середня купівельна спроможність за 10 років лише подвоїлася, зрісши на 1000 євро, у той самий період у Швейцарії вона зросла приблизно на 17 тис. євро на душу населення на рік.

Найвищий стрибок купівельної спроможності за цей час пережили Швейцарія та Ісландія, а найнижчих показників за рівнем добробуту населення досягнуто в Туреччині, Косово та Молдові.

purchasing power europe | 1

Збільшення диспропорції між регіонами

Регіональні відмінності в окремих країнах або зростають, або принаймні незначно зменшуються.

У країнах із традиційно великими відмінностями, таких як Італія та Іспанія, прірва між заможною північчю та бідним півднем не скоротилася за останні 10 років.

Також помітна різниця в добробуті між Східною та Західною Німеччиною, а у Хорватії, де існують значні відмінності між заможним прибережним регіоном і бідною внутрішньою частиною, відбувається лише поступове зближення. 

У Сполученому Королівстві розрив між Англією, особливо регіоном Лондона, та біднішими частинами Уельсу та Шотландії навіть дещо збільшився.

Диспропорція у групах населення

На національному рівні відмінності між багатими та бідними істотно не змінилися за останні 10 років. Однак такі країни, як Словаччина, Словенія, Ісландія та Чеська Республіка, демонструють відносно стабільний розподіл доходів, найбільша – і постійно зростаюча нерівність, зберігається в Косово, Туреччині та Болгарії. 

Довгострокові тенденції показують, що в усіх країнах Європи міські регіони набувають значної купівельної спроможності, тоді як периферійні райони втрачають позиції.

Важливість сільської місцевості продовжує зменшуватися, оскільки все більше молодих людей переїжджають до міст, мотивовані кращою освітою та можливостями кар’єрного зростання. 

Цікаво, що у той самий час міста втрачають відносну купівельну спроможність і часто падають нижче середнього рівня по країні, тоді як так звані «передмістя» або «периферійні райони» значно зростають. Прикладами є Париж, Відень чи Стамбул, це може бути пов’язано з припливом груп населення нижчою купівельною спроможністю, які знижують середній показник.

Читайте також: Європейські покупці відмовляються від світових FMCG брендів на користь місцевих виробників

*Довідка. Термін «купівельна спроможність» визначається як сума всіх видів доходу, включаючи заробітну плату, дохід від самозайнятих осіб, капітальні активи, оренду, сільське господарство, пенсії, субсидії тощо. З цього вираховуються обов’язкові платежі, а саме податки та внески на соціальне страхування. Таким чином, купівельна спроможність відноситься до доходу, який є у вільному доступі.

Across Magazine